Я
– за єдину Україну!
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!
В. Сосюра
Рідна
Україно!... Яка ти близька і дорога нам усім. Ми милуємося твоєю красою:
мальовничими степами, полями золотої пшениці, рясними садами, глибокими,
повноводними річками та морями. Але Батьківщину я люблю не тому, що вона велика
і гарна, а тому, що моя. Тут я вперше побачила світ, почула рідне слово,
отримала перші життєві уроки. Такі священні слова, як мама і Батьківщина, я
виводила в зошиті на першому уроці. Україна – це місце, де живуть найдорожчі
для мене люди – батьки, це рідна земля моїх дідів, прадідів. Але рідний край
починається для нас не лише з батьківського порога, він починається з прадавніх
коренів нашого народу, який понад усе любив волю. І я вважаю, в якому б куточку
Батьківщини людина не жила, вона повинна відчувати, що Україна єдина. Треба робити
все, щоб не перервався зв'язок поколінь. Віками нашу землю плюндрували
іноземці, поневолювачі. Багато воєнних лихоліть витримав наш народ. Взагалі
Історія України – це невпинна боротьба
її народу за волю і незалежність. Не раз вона втрачала своїх синів, не раз
чорним смерчем зло руйнувало її родинне вогнище. Пережили немало важких
періодів у своїй історії, народ України не втратив, мені здається, головного –
віри свої сили, любові до народу, шанобливого ставлення до своєї історії. Але я
не можу зрозуміти чому ж тепер зародилася ненависть між українцями заходу і
сходу. І в мирний час для нашого народу не має більш істотного питання, більш
важливого ніж збереження миру, ніж забезпечення найпершого права кожної людини
– права на життя, збереження єдності України.
Україно,
що трапилось з тобою? Чому частина рідного краю стає руїною. Гинуть молоді
люди, страждають від обстрілів мирні жителі, матері з малими дітьми покидають
свої домівки, тікають від смерті, кожного дня з людських очей течуть сльози.
Чому?
Це ж
наша земля, наша! Чому миру не має на землі!? Я у вас запитую: «Чому?» У себе
запитую… Я особисто – за єдність України. І вірю, надіюсь, що український народ
об’єднається заради миру й процвітання нашої держави.
Обов’язково зацвітуть вишневі садки, засяє лагідне сонце
і в блакитному небі з’явиться
веселка. Україна буде знову сповнена усмішками дітей, таких теплих та повних
любові до своєї країни. Діти будуть радіти крапелькам тихого дощу, який змиє
всі болі та страждання.
Я
переконана, що настане той день, коли весь люд буде жити мирно і щасливо.
Проминуть роки, прийдуть в життя нові покоління. І Україна обов’язково буде
мирною, багатою, демократичною державою. І хочу звернутись до всіх людей з
найкращими словами: «Будьте єдиними! Україна – це Мати, яку не вибирають!» (Робота Семеренко Елізи)
