XXII Всеукраїнський конкурс учнівської творчості

 

Моя неопалима купина

(Есей)

 

                                                                                       Наш дух не вбити, волю не зламати,

                                                              Ми незнищенні й вперті, як трава.

                                                             За нами – діти й Україна-мати

                                                             І з нами воля й правда вікова.

                                                                                    Н. Гуменюк

       Сьогодні похмурий грудневий  день із сірими кошлатими хмарами на все небо. Рвучкий західний вітер жене їх на південь. І думки мої теж линуть на південь, до рідного села Кам’янського, яке наразі є героїчною, незламною фортецею, щитом захисту  в Запорізькій області. Немає тут бетонного бескиддя, а лише сиві пагорби обіруч річки Янчекрак. Саме ці похилі, місцями круті схили, на яких щоліта  рожево квітнуть кущі неопалимого зела, стали твердинею для ЗСУ. «Стоять наші воїни міцно, рука тверда: своя ж бо земля за спиною – нащадкам в дар її, незалежну і вільну, залишим ми» (Олена Музика).