субота, 31 грудня 2016 р.

Твір на конкурс

 ЄВРОПА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ
Туманна сльотава погода зіпсувала мій настрій; десь зима заблукала в плавнях річки Янчекраку. Але мені душу зігріває уявна мандрівка. Я намріяла собі казковий потяг, зібрала докупи найкращих друзів, і гайда… Як ви думаєте, куди? Звичайно, в Європу. Мені, як не найстаршій школярці, дуже хочеться відчути той дух «європейськості». Першою країною для подорожі, щоб відчути істину – «я європеєць, чи ні?», я обрала б Польщу. І зовсім не випадково. Моя прабабуся Стефанія  народилася в маленькому містечку Жешуві, доля привела її на Україну. Але вона часто любить розповідати про витоки своєї історії, своєї культури. Приїжджали родичі з Кракова, залишили безліч світлин, розглядаємо всією родиною  часто. Впадає в вічі чистота і порядок на вулицях міста, ідеальні дороги, заквітчані  площі, охайні газони, мальовничі парки…Так  хотілося б і собі, прогулюючись  чи то рідним селом, чи то Василівкою, спостерігати схожу картину.

вівторок, 22 листопада 2016 р.

пʼятниця, 1 квітня 2016 р.

Міцна родина – сильна,єдина Україна (лист-есе)


          Ми – єдина країна, єдина держава! 
     Ми не можем  ділитись на Захід і Схід.
   В цім краю віковічна дідів наших слава
 І прадавній великий козацький наш рід.
                                       Н.Красоткіна

 Я   в глибокій задумі спостерігала, як прохолодний весняний вечір  тихо опускається  за  нашими вікнами. Шкода, що світла не ввімкнули: черговими обстрілами пошкоджено лінію електропередач. В сутінках, під миготливе око керосинки  й радістю, і болем лягають перші  рядочки листа. На душі щемно, холодно і боляче. Відсутній мобільний зв’язок та електронна пошта, але в сусідньому селищі  працює Укрпошта, яка й  доставить мій лист-есе  в чарівний куточок України, де величні й неповторні в красі своїй гори, покриті віковічними лісами…

середа, 9 березня 2016 р.

Є в Шевченка народження дата, дати смерті в Шевченка нема

Тарас Григорович Шевченко… Без його імені не можна уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни.  Його твори невмирущі. А життя Кобзаря можна вважати справжнім подвигом, бо він віддав усі свої сили, щоб зберегти український народ, українську культуру, історію рідної землі. З часом все більше переконуємося, що поезії Шевченка – то одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь. І не одне покоління українців звіряє своє життя іменем і творчістю Кобзаря.

середа, 13 січня 2016 р.

Новий рік по-українськи, або Cвято Маланки та Василя

У ніч з 13 на 14 січня українці вдруге відзначають Новий рік – тепер вже за старим стилем. Православна церква вшановує у ці дні римлянку Меланію (померла в 439 р.) та Василія Великого (329—379), архієпископа Кесарії Кападокійської. На відміну від Святого вечора під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають м'ясні страви. В деяких селах Хмельниччини навіть кров'янки, які є традиційною новорічною стравою, називають "маланками". Вдруге протягом зимових Святок готують кутю. Випікають і спеціальні хліби "Маланку" та "Василя".

пʼятниця, 8 січня 2016 р.

Україна починається з тебе.(В.Чорновіл)

Я – за єдину Україну!

                                             Любіть Україну, як сонце любіть,
                                                    як вітер, і трави, і води,
                                                    в годину щасливу і в радості мить,
                                                    любіть у годину негоди!
                                                                               В. Сосюра

Рідна Україно!... Яка ти близька і дорога нам усім. Ми милуємося твоєю красою: мальовничими степами, полями золотої пшениці, рясними садами, глибокими, повноводними річками та морями. Але Батьківщину я люблю не тому, що вона велика і гарна, а тому, що моя. Тут я вперше побачила світ, почула рідне слово, отримала перші життєві уроки. Такі священні слова, як мама і Батьківщина, я виводила в зошиті на першому уроці. Україна – це місце, де живуть найдорожчі для мене люди – батьки, це рідна земля моїх дідів, прадідів. Але рідний край починається для нас не лише з батьківського порога, він починається з прадавніх коренів нашого народу, який понад усе любив волю. І я вважаю, в якому б куточку Батьківщини людина не жила, вона повинна відчувати, що Україна єдина. Треба робити все, щоб не перервався зв'язок поколінь. Віками нашу землю плюндрували іноземці, поневолювачі. Багато воєнних лихоліть витримав наш народ. Взагалі Історія України – це невпинна  боротьба її народу за волю і незалежність. Не раз вона втрачала своїх синів, не раз чорним смерчем зло руйнувало її родинне вогнище. Пережили немало важких періодів у своїй історії, народ України не втратив, мені здається, головного – віри свої сили, любові до народу, шанобливого ставлення до своєї історії. Але я не можу зрозуміти чому ж тепер зародилася ненависть між українцями заходу і сходу. І в мирний час для нашого народу не має більш істотного питання, більш важливого ніж збереження миру, ніж забезпечення найпершого права кожної людини – права на життя, збереження єдності України.
Україно, що трапилось з тобою? Чому частина рідного краю стає руїною. Гинуть молоді люди, страждають від обстрілів мирні жителі, матері з малими дітьми покидають свої домівки, тікають від смерті, кожного дня з людських очей течуть сльози. Чому?
Це ж наша земля, наша! Чому миру не має на землі!? Я у вас запитую: «Чому?» У себе запитую… Я особисто – за єдність України. І вірю, надіюсь, що український народ обєднається заради миру й процвітання нашої держави. Обовязково зацвітуть вишневі садки, засяє лагідне сонце і в  блакитному небі зявиться веселка. Україна буде знову сповнена усмішками дітей, таких теплих та повних любові до своєї країни. Діти будуть радіти крапелькам тихого дощу, який змиє всі болі та страждання.
Я переконана, що настане той день, коли весь люд буде жити мирно і щасливо. Проминуть роки, прийдуть в життя нові покоління. І Україна обов’язково буде мирною, багатою, демократичною державою. І хочу звернутись до всіх людей з найкращими словами: «Будьте єдиними! Україна – це Мати, яку не вибирають!» (Робота Семеренко Елізи)

середа, 6 січня 2016 р.

На столі свята вечеря,
вся родина за столом,
відкриває Ангел двері
позолоченим крилом.
Пахне хлібом і кутею,
сяє зірка, сніг рипить,
і колядка над землею
з добрим Ангелом летить!
Щастя вам, друзі! Миру та спокою!!!